Крики та довгі пояснення під час дитячої істерики навряд чи допоможуть. Розповідаємо, як батькам реагувати на сильні емоції дитини, які слова можна використати та коли обговорювати її поведінку.
Коли дитина плаче, кричить або сердиться, першим бажанням дорослого може бути якомога швидше припинити істерику. Однак у момент сильного емоційного сплеску довгі пояснення та нотації малоефективні. Спочатку варто допомогти дитині заспокоїтися, а вже потім обговорювати те, що сталося.
Про це пише Lux із посиланням на психологиню Емі Кінкейд Тоді. Схожий підхід до дитячих істерик рекомендують і фахівці UNICEF: дорослому варто зберігати спокій, допомогти дитині впоратися з емоціями та дати зрозуміти, що її почуття помічають.
Що сказати дитині
Замість наказу «заспокойся» психологиня пропонує спочатку назвати те, що відбувається з дитиною. Наприклад: «Я бачу, що ти зараз дуже засмучений».
Це не означає, що батьки мають погодитися з поведінкою дитини або змінити своє рішення. Завдання такої фрази — показати, що дорослий помітив її переживання.
Після цього можна спокійно нагадати про межі. Наприклад, пояснити, що певне рішення не зміниться, але мама чи тато залишаються поруч.
- намагатися самому говорити спокійно;
- не читати довгих нотацій у момент сильних емоцій;
- назвати почуття дитини: «Ти засмучений», «Ти розсердився»;
- дати зрозуміти, що дорослий залишається поруч;
- не скасовувати встановлені межі лише для того, щоб припинити плач;
- повернутися до обговорення ситуації, коли дитина заспокоїться.
Визнати емоцію — не означає дозволити все
Батькам важливо розрізняти емоції та поведінку. Дитина може злитися або бути розчарованою, але це не означає, що їй дозволено бити інших, кусатися, кидати речі чи наражати себе на небезпеку.
Якщо під час істерики поведінка стає небезпечною, першочергове завдання дорослого — припинити небезпечні дії та подбати про безпеку дитини й людей поруч.
Зі старшими дітьми краще запитувати
Для школярів і підлітків психологиня радить не стверджувати, що саме вони відчувають, а обережно запитати. Наприклад: «Здається, тебе це розчарувало?» або «Ти через це сердишся?».
Коли гострі емоції минули, дитину можна вислухати й разом обговорити, що сталося та як діяти наступного разу.
Універсальної фрази, яка миттєво припинить будь-яку істерику, немає. Діти різні, а причинами емоційного сплеску можуть бути втома, голод, стрес, розчарування чи інші обставини. Якщо сильні або тривалі спалахи поведінки регулярно повторюються й викликають занепокоєння, це варто обговорити з педіатром або дитячим фахівцем.
