Команда дизайнерів з Рівного, які не роблять класику

Гринюк Перевезення
Щасливе
29.08.2019

Команда дизайнерів з Рівного, які не роблять класику

За останні чотири роки команда Потужні зменшилась удвічі. За увесь час роботи фахівці пройшли м’ясорубку обставин і власних амбіцій. Нині про стан справ, особливості цього бізнесу та смаки клієнтів нам розповів Sergey Rak, один із партнерів компанії, яка займається розробкою інтер’єрів для комерційних та індивідуальних просторів.

«Ми потужні кожен в своїй галузі і використовуємо ці сили»

Дизайнери-індивідуалісти, аби створювати кльові інтер’єри, мусять бути «всерукими» і робити усе одразу. З мого особистого досвіду, це нічим хорошим не закінчується, бо ти будеш просідати в якихось місцях.
Мій колега Костя, ще з часів університету мріяв про створення великої спілки дизайнерів, щоб використовувати їх найсильніші сторони. Спочатку об’єнання відбулось поміж п’яти однокурсників та одного друга, який не був причетним до архітектури. І якщо все спочатку було на натягнутих струнах, бо ми не до кінця розуміли, що ця людина робить серед нас, то потім побачили, що він дуже круто розбирається в менеджменті, організації, продукті. Це, власне, і допомогло робити продукт дещо інакше від того, що є на нашому рівненському ринку. Ми використовуємо найсильніші сторони кожного з нас. Звідти виліз і наш неймінг. Ми потужні кожен в своїй галузі і використовуємо ці сили.
У сфері дизайну і креативних індустрій взагалі ти намагаєшся пропонувати те, що в тебе виходить найкраще. А найкраще виходить те, що ти робиш з любов’ю, з розумінням, з бажанням його робити. Наразі наша робота побудована так, що кожен робить якусь частину спільного проекту. Потім ми робимо своєрідний краш-тест – де кожен етап проектування та дизайну проходить оцінку і перевірку серед усіх членів команди. Я впевнений, що у нас сформувалась команда, яка пройшла «вогонь, воду і мідні труби» за ці 3-4 роки. Ця воронка, крізь яку ми пройшли, й породила довіру і взаєморозуміння між нами. Якщо конфліктуємо, то в мінімальних речах, які на загальний процес не впливають. У нас демократія. Наші особисті враження, навіть, про колір, можуть бути хибними. І треба не забувати, що ми робимо продукт для замовника. Бо якщо ти робиш дизайн комерційного простору – це одне, але якщо мова йде про індивідуальний інтер’єр – квартиру чи будинок – це інша річ. У комерційній складовій ти можеш людині пояснити, що чогось краще не робити, бо ви це робите не для себе. Тому з нашого досвіду ми можемо щось радити. Але коли це індивідуальний простір – людина в решті-решт має право жити як їй заманеться, хоч в печері.

«Рівненський ринок не настільки сміливий, як до прикладу, київський»

Бізнес у Рівному розвинений і круто заведений. Але наразі всі дизайнери Рівного працюють кожен у своїй ніші. Починаючи від базового стилю. У Рівному ми настільки різні, що не конкуренти одне одному. Навіть, в цій будівлі, де розташований наш офіс, є ще дві компанії по дизайну інтер’єрів. Ми постійно спілкуємось. Ринок розвинений. Дизайн є кому робити. Прямого плагіату між нами не буває.
Тенденції тенденціями, але ми робимо продукт для замовника. Спочатку говоримо про стилістику і далі в ній рухаємось. Зазвичай пропонуємо клієнту, те що б хотіли зробити, чи те, що ми знаємо і на чому маємо набиту руку. І, може, це прозвучить по-дитячому, але класику ми не робимо. І не тому, що це нам не подобається. Ми з класикою працювати не вміємо, тому ігноруємо ці проекти. Клієнт не отримає задоволення і ми будемо не в своїй тарілці.
Тенденцій безліч, і вони найчастіше проглядаються у комерційних інтер’єрах, бо на виду. Тому що в індивідуальному проектуванні на тенденції впливають інші деталі: чи любить людина декор, багато в неї речей, чи дуже багато. Зараз у моді мінімалізм, але я ніколи не скажу, що ось цей інтер’єр супер сучасний. Цей інтер’єр зроблений конкретно для цієї людини. Ми стараємось використовувати якісь кльові модні речі, але це не дуже вдається, бо рівненський ринок не настільки сміливий, як до прикладу, київський. У Києві трохи простіше – і в питанні бюджету, і в людей там перед очима трохи більше цих інтер’єрів. Людям важче продавати якісь такі модні речі через їх упередження. Наприклад, терраццо (бетон з вкрапленнями) в усіх асоціюється з радянськими наливними підлогами у школах, університетах, лікарнях. Він дуже стильний і популярний, але для людей – це совок. Хоча не так давно популярні 3D-панелі з гіпсу можна було побачити на радянських парканах, у РАЦСі, актовій залі. Це та сама панель і кілька років тому це не завадило поверненню цього прийому в моду. Модного безліч, але не завжди вдається це продати. Бо замовник в кінцевому результаті має бути задоволеним.

«Я не рекомендую економити ні на чому, бо це вартість власного життя»

Клієнти бувають різні. Часто до нас приходять з фразою: «нам порекомендували, ми були у них, там так кльово». Ми не перероблюємо старі інтер’єри, можемо десь ними надихнутись, але переробку вони не проходять. У житлі грає роль планування. Його можна перекрутити великою кількістю способів. Зробити один той самий інтер’єр в різних плануваннях в принципі неможливо. Коли ти людині починаєш показувати всю силу планування, то чуємо як комплімент – «а що так можна було?». Люди різні. Планування різні. Дві людини, які куплять однакові квартири – матимуть все інакше, бо в них спосіб життя різний. Я можу побитися об заклад, що прийдуть два близнюка, ми зробимо два планування і вони будуть різними, тому прямого копіювання немає. Ми можемо показувати людині старі проекти або фотографії вже реалізованого, якщо вона сумнівається у тому, що хоче. Але з цим рідко зіштовхуємося.
На чому ніколи не економити? Це мережі. Все, що приховане десь – мусить бути максимально якісним. Є таке поняття, як критерій успішності проекту. І ми запитуємо у своїх клієнтів: що для Вас є успішним проектом – це повноцінний заїзд з валізами, як в телепередачах, де людей виселяють, а потім заселяють у все готове і вони вражені, чи ви готові прожити пів року у готовій квартирі, але без наповнення, там буде сантехніка, кухня, ви спатимете на матраці, але потім купите ліжко, про яке мрієте? У людей є поганий досвід ремонтів радянських часів, коли це робилось своїми силами. Тому тут дуже проблематично з вузькими спеціалізаціями. Тоді кожен водій був механіком і міг відремонтувати свій автомобіль. Можливості заїхати в СТО не випадало. І ми ще досі викорінюємо цю річ. Я не рекомендую економити ні на чому, бо це вартість власного життя. Але ми всі знаходимось в різних умовах і обставинах. Проте все, що приховане в стінах має бути відмінної якості. Те, що електричні дроти потім заливають шаром цементу, не означає, що воно може бути відстійне. Опалення – це супер гаряча вода, яка тече у вас під ногами чи в стінах. Ви ніколи не захочете це все розбивати для ремонтних робіт. Це ж стосується і звичайної води. Те, що в стінах має отримати більше уваги, ніж те, що ззовні.

«Не треба плутати дизайн інтер’єру і комерційний успіх приміщення»

У мене є якісь гастрономічні переконання. І я не хочу іти в заклад, де готують так само, як я можу собі приготувати. Коли я плачу гроші, хочу отримати те, що я не можу приготувати самостійно і до того ж перебувати в комфортних і класних умовах – щоб мені подобався інтер’єр, не муляли стільці, не заважала музика і т.д. Люди прагнуть комфорту. І їм приємно знаходитись в певних інтер’єрах. Але є дуже важлива річ – не треба плутати дизайн інтер’єру і комерційний успіх закладу. Жоден дизайнер не може гарантувати його прибутковості. Коли власник проектує цей заклад, він знає майбутній середній чек і скільки часу він хоче, щоб людина там перебувала. Якщо він хоче, щоб людина сиділа довго, він робить комфортні місця і зручні стільці. А може заклад взагалі не передбачає того, що людина буде там сидіти. І тому є багато факторів, які впливають на клієнтів підсвідомо, але мало пов’язані з стилем і оформленням. Найгірше, що може зробити дизайнер, коли починає працювати над закладом, це пообіцяти приріст. Крім дизайну, є безліч інших моментів, які впливають на прибутковість – починаючи від місцезнаходження. Можна зробити класну кав’ярню у підвалі багатоповерхівки віддаленого району міста, а потім жалітися, що туди ніхто не ходить. І тут буде винен не дизайнер. Просто не факт, що в цьому районі люди розуміють Cold Brew (авт. – кава холодного заварювання). А ще обслуговування – якщо персонал хамить, у тебе не прибрано, робити винним в цьому дизайнера теж не правильно. У нас був досвід, коли власник відійшов від концепції у ході роботи і в нього справи так собі. Тому що заклад був створений під одне. А продає він тепер зовсім інше. І ми на це вплинути не можемо. Дизайн – це робота за гроші, по найму, ніхто не гарантує конверсії.
Наша філософія говорить про те, що замовник може робити з своїм простором будь-що. Тут ми більше любимо, коли з нами радяться. Ми помітили, що у людей до 35 років (нікого не хочу образити), є авторитет професії, вони більше прислухаються. Коли людина заробляє гроші своєю професією, то вона розуміє, за що вона платить гроші і нам в тому числі. Такі люди зазвичай і радяться з нами стосовно створених нами просторів. Я можу образитись, якщо люди на власний розсуд у мій інтер’єр вішають картину коня з ринку, але людині це може подобатись. Не маю нічого проти цієї картини, чи календаря 1996 року. І я радий що в певний момент свого життя звернулась до нас, ми зробили цей кльовий проект, на мою власну думку, цією картиною вона його зіпсувала, але вона це робить від душі, вона робить для себе те, що вона хоче. Бо ми люди – егоїсти, ми робимо в першу чергу те, що добре нам. Я не можу нікому нічого заборонити. Люди ставлять, вішають, підвішують такі речі і у такі несподівані місця, що «ховайся в жито». Кожен створює сам собі комфорт. Ти ніколи не хочеш говорити людині в очі, що твій смак – це гівно. У неї немає за плечами семирічного досвіду у цій галузі. Люди мають інші кльові професії. Тому, коли я можу вплинути на людину, яка робить собі інтер’єр, то я стараюсь, щоб вона зробила це трошки витонченіше, підштовхнути її до цього. Бо ідеально гарного не буває.
Інтерв’ю взяте у рамках «Думай руками» – проєкту ГО Платформа взаємодій «Простір» при партнерстві з UA: РІВНЕ – Суспільне мовлення. Це 10 історій локальних брендів, де одного разу мрія стала реальністю, де людина вийшла за рамки звичного аби створити дещо надзвичайне. У кожного свій шлях, він неповторний, сповнений пригод, втоми, ідей та пошуків. А яким буде твій?
Думай руками та реєструйся на Форум креативних індустрій (21 вересня)! З питань акредитації та інтерв’ю зі спікерами звертайтеся за телефоном 096 804 56 35 (Ірина)
, , , ,

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *