“Рівняни повинні знати про існування Басівкутського городища”

Мисливсько-спортивний комплекс «Сокіл»
Щасливе
07.07.2018  12:30

“Рівняни повинні знати про існування Басівкутського городища”

Наша публікація Невідоме Рівне: Городище в урочищі Басів Кут викликала жваве обговорення серед рівнян. Тому в продовження теми про Басівкутське городище ми також поспілкувалися із Людмилою Кравець, вчителькою історії в НВК №14, що брала активну участь у його дослідженні.

 

Пані Людмило, чи вважаєте Ви Басівкутське городище історичною пам’яткою? Чому?

Так. Басівкутське городище є  пам’яткою архітектури. І це визнано на державному рівні. Двічі, у 2001 і 2009 роках, Кабінет Міністрів видавав постанови  «Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» де значилось Басівкутське городище. Але  не лише тому, що занесене до переліку пам’яток архітектури. А ще тому, що це і так є пам’ятка архітектури, наша історія.  Городище було насичене  фрагментами кераміки виключно ХІ-ХІІ – початку ХІІІ ст. Можливо і до цих пір в глибинах городище ховається багато цікавого.

   

       Чим особливе це місце для рівнян, чому вони мають знати про нього?

Рівняни повинні знати про існування Басівкутського городища. Адже дата заснування городища дає можливість зрозуміти, що на території  краю наші предки проживали набагато раніше офіційно зазначеної дати.

 

Кажуть, що Басівкутське городище славиться міфами та легендами, у тому числі й містичними. Чи правдиві вони та чи є підстави вірити в них?

Так,  городище оповите міфами та легендами. Більшість з них, я рахую, є містичними. Але  одна легенда має право на існування. Говорять, що городище було прихистком для членів УПА, а їх на Басовому Куті було чимало, і дух предків завжди їх захищав.

 

Чи могли б ви розповісти найцікавішу,на ваш погляд, легенду чи міф?

Легенда «Басівкутські ратоборці» розповідає, що після Різдвяних свят 1240 року з’явилися непрохані гості — татари. Наші земляки, вправні ратоборці, влучно стріляли з лука, добре орудували мечем та сокирою. Вони ще ніколи не відступали перед ворогом, не знали, що таке полон. Бій розгорнувся на березі річки. Ратоборці прорубали декілька ополонок на річці, цебрами носили воду і поливали крутосхили валів. Татари не сподівалися відчайдушного опору. Два дні йшов жорстокий бій. Улоговина річки вкрилася трупами. Тринадцять разів нападав і відкочувався ворог. Ніхто з захисників не скорився! Ніхто не відступив! На ранок, коли зійшло сонце, лише старенький дідусь, піднявши руки догори, голосив по загиблих синах і дочках.

 

           Чи варто рівнянам пам’ятати про це місце та доглядати його як історичну пам’ятку? Якщо ні, то чому? Якщо так, то чому, на вашу думку, місцева влада, басівкутці ніяк не сприяють культурному розвитку городища? Чому це роблять лише одиниці?

        Варто, як я казала вже – Басівкутське городище ще раз підтверджує що наш край має набагато давнішу історію, ніж пишуть офіційні історики. Міська влада не має «часу» піклуватись про такі місця. А молоді басівкутці і самі не завжди знають, що приховує  городище. А ті, хто зацікавлений в відродженні нашої історії, роблять все можливе.

 

        Чи може Рівне прославитися завдяки цій пам’ятці? Чи варто туристам з інших міст приїздити, аби дізнатися більше про городище та побачити його?

Звичайно. Відродження пам’ятки сприятиме припливу туристів. Крім городище можна було б у приміщенні старої 14 школи, тієї, що побудована у 1911 році, і більш менш збереглася, облаштувати невеличкий музей історії Басового Кута. А історія Басового Кута не менш цікава, ніж історія Рівного.

 

Чи вважаєте ви цю місцину хорошим місцем для відпочинку? Чому?

       Басівкутське городище може стати хорошим місцем для відпочинку. Річка, природа – це те, чого постійно не вистачає жителям міста.   А тут поряд. Ще б пляж, то взагалі.

 

         Як, на вашу думку, рівняни можуть відродити це місце?

         Найперше, міська влада мала б відремонтувати дорогу  до городища. Збудувати декілька  дерев’яних будівель під  старовину. Облаштувати дитячий майданчик. Спробувати провести, декілька раз, фестиваль, пов’язаний з історією цього городища, або якийсь квест. Це сприятиме популяризації цього місця. І відродженні історії краю.

 

 

 

 

, , , , переглядів: 1 810

Один коментар
  1. Городище давно відоме і вивчене…
    Те що рівняни не знають історії власного міста, ось це проблема!
    Ось охоронний знак пам’ятки археології ще радянських часів –
    https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/09/Городище%2C_м.Рівне%2C_вул._Басівкутська%2C_121_%282%29.jpg

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *