42-річний Олександр Ульянов із Вараша, позивний «Топаз», прийшов до військкомату 24 лютого 2022 року.
«Побачив по телевізору армаду, яка сунеться в сусідню область, — зрозумів: варіантів немає, треба йти».
За плечима в нього був досвід АТО — у 2014-му, у третій хвилі мобілізації, він служив мінометником у Мар’їнці. Тож коли у перші дні повномасштабної війни в 104-й окремій бригаді Сил ТрО ЗС України сформували мінометну батарею, Олександра одразу запросили приєднатися.
Відтоді він пройшов Торецьк, Запорізький напрямок, Куп’янськ і вже близько року служить на Сумщині. Каже, війна стала важчою, але цінності залишилися ті самі:
«Найцінніше, що з’явилося на війні, — це справжні друзі, яким можна довірити життя. Побратим — це навіть ближче, ніж рідний брат».
Вдома на нього чекає дружина та вся родина. Дітей поки немає, але подружжя планує їх у майбутньому.
«Дружина щодня дзвонить, переживає, ходить до церкви, ставить свічки за всіх нас».
На фронті, крім людей, завжди є ті, хто ніби відчуває все серцем — коти й собаки.
«Вони бігають за нами на позиції, зустрічають і проводжають. Є й такі, що просто стоять поряд під час обстрілів».
Після війни «Топаз» мріє повернутися до сім’ї та улюбленої роботи електромонтером, зайнятися дачею, садити дерева і будувати щось для душі. А поки — служба і відповідальність. Його слова до чоловіків звучать без прикрас:
«Не бійтеся. Так, страшно. Але сидіти вдома — теж не варіант. Приєднуйтесь: навчимо, покажемо і будемо працювати разом для перемоги. Колектив у нас добрий і досвідчений».
104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
Читайте також історію 21-річного воїна з Рівненщини