1 жовтня “Домова служба” відзначила 15 років від дня заснування. Керівник та ідеолог популярної у Рівному сервісної служби Валерій Гусак розповідає про про бізнес-ідею та втілення її у життя.
Трохи більше, ніж 15 років тому «той, що в мені сидить» підказав тему Домової служби. Вже запустивши і розвинувши цю структуру я неодноразово думав, чому саме мені внесли цю ідею? Чому в жодному з інших міст України за всі 15 років існування Домової служби нікому з людей не приходило розуміння, як це можна реалізувати? Чому всі інші подібні структури розсипаються через кілька років свого існування, а Домова служба крок за кроком розвивається? Чому всі інші ідеї, які я пробував робити паралельно з Домовою службою не вдавались а ця структура росла? В чому основний ключ успіху всіх людей, яких єднає Домова служба і чому інші люди, які реалізовуються на цьому полі не досягають бажаного? Спробую розкрити грані своєї місії з назвою «Домова служба».
Чому мені?
Все почалось в дитинстві, коли мені чомусь завжди хотілось слабих зробити сильними. В різних спортивних іграх я збирав слабших і без вагань змагався з командою сильніших. Мені подобалось бороти себе і доводити, що людина, яка має характер здатна переносити надмірні труднощі. Мене багато хто поважав і боявся за впертість, але я звик завжди боротись до останнього подиху. В 9 класі в складі команди Рівненської області я брав участь у чемпіонаті Української РСР по велокросу серед юнаків. Недалеко від Кременчука в кар’єрі якогось із сіл більше 130 спортсменів вийшли на старт. Траса була дуже складною і до фінішу доїхали тільки 30. На останньому з 9 кругів у мене вимкнулась свідомість і до фінішу я дійшов лише завдяки силі волі. Після фінішу я наскільки був знесилений, що іти вже не міг. Я прийшов до свідомості через кілька годин в автобусі і перше, що врізалось у вуха – це була пісня групи Status Quo – In The Army Now, яка лунала з динаміків. Ця пісня на все життя стала «якорем», який допомагав проходити складні ситуації.
Заняття спортом додало в характер сили і здатності не здаватись. В студентські роки мені подобалось організовувати різноманітні заходи від студентських вечорів до фестивалів і страйків. Порівняно з масштабами того, що організовувалось організувати власне весілля на 200 чоловік було дитячою забавкою. Тоді я отримав досвід роботи на сцені і досвід відстоювання справедливості через страйки. В той же період були карпатські гори і падіння з перешийка між горами Ігровець та Сивуля. Я зірвався в прірву на покритому кригою схилі і полетів вниз. Тоді мене врятувала тільки божа воля, бо пояснити чимось іншим свій порятунок було неможливим. Від розмазування по камінню мене відділяла 1 секунда. Проживши цей випадок я зрозумів, що в багатьох ситуаціях ми не владні управляти собою та простором.
Останньою значимою подією була трирічна робота в Комітеті виборців України. Ми робили багато правозахисних проектів, я побував у США, Білорусі, Великобританії, але роль борця за справедливість мене дратувала. Було розуміння, що це вічна і безперспективна боротьба, яка мені зовсім не по душі. Тобто, на момент приходу ідеї в людині з ім’ям Валерій Гусак сформувались всі чинники для того, щоб забутих Богом майстрів вивести в люди і зробити значимими в суспільстві.
В чому суть місії?
В тому, щоб наряду з молоддю, студентами, пенсіонерами, військовими, банкірами, бандитами, держслужбовцями в Україні виокремився соціальний клас – майстри. Щоб люди, які представляють цей клас могли впевнено казати: «Я – майстер» а інші люди розуміли, що майстер – це не той, що за сто грам і двадцятку.
Чому не утворилось подібних структур?
Реалізація ідеї Домової служби виявилась дуже складною. Потрібно було винайти умови потрапивши в які звичайний майстер змінився на краще. Потрібно, щоб він перестав обманювати, цінував свою працю та партнерство з іншими людьми. Щоб пріоритетом його праці стояли не гроші, а допомога людям. Провідників саме такої ідеї на даний час в Україні дуже небагато. Є структури, які працюють лише ради грошей, але їхній життєвий цикл дуже обмежений.
Чи виконана вже моя місія?
По досягненню кожної вершини мені відкривається наступне завдання і наступний пазл, який потрібно докласти в дорожню карту Домової служби. Я не знаю, коли буде та вершина після якої не відкриватимуться нові пазли. Поки що все в процесі.
Деякі люди мене питають, що потрібно для того, щоб зрозуміти свою місію і коли її потрібно відчувати. Скажу на це далеко не нову фразу про те, що треба чути внутрішній голос і докладати власні зусилля для того, щоб підказані ним ідеї та рішення були впроваджені.
… Час від часу я дописую свою «інструкцію з експлуатації» відкриваючи нові можливості свого організму. І в будь-яких значимих подіях прислухаюсь до тихого внутрішнього голосу.
… 1 жовтня Домовій службі 15 років. Це мало для того, щоб говорити про остаточний успіх і багато для того, щоб повторно не ламати наламані раніше дрова.
Ідеолог Домова служба