Він працює у найпрестижнішому районі Нью-Йорка – Манхеттені, у декількох кварталах від Центрального парку. Тут на 13 гектарах розташувався Колумбійський університет, який вважають одним з найкращих навчальних закладів у світі. Троє президентів США, 9 суддів Верховного суду, 29 володарів “Оскара” закінчили саме цей виш.
Юрій Шевчук тут перший викладач з України. Понад 10 років він закохує американців у важку українську мову, спеціально для них написав книгу “Українська для початківців”, організував кіноклуб. При цьому на викладача української мови Юрій ніколи не вчився.
“У мене дві спеціальності: одну я отримав у Київському університеті на факультеті романо-германської філології. В Америці я вчився ще на курсі політології в університеті “Нова школа соціальних досліджень”, – розповідає він.
Україністом професор став випадково. Наприкінці 90-х друзі запросили його в гості у США, і під час поїздки Юрій заїхав у Гарвард, в Український дослідний інститут. Заїхав, щоб познайомитися з заокеанськими колегами, подивитися на знаменитий університет. А йому відразу запропонували викладати українську мову в Літній школі – це спеціальна двомісячна програма, під час якої студент може пройти декілька академічних курсів і набрати додаткові бали.
“Я відразу відмовився. Українська мова – моя рідна, я розмовляю і думаю нею, але я не вмію її викладати. Я дуже добре вмію викладати англійську та французьку, але не українську. І тоді мені навели аргумент, проти якого я не встояв. Мені сказали: так ніхто ж не вміє. В Україні при Радянському Союзі не було спеціальності “українська як іноземна”, – продовжує Юрій.
Юрій вирішив, що комусь треба починати, і на наступне літо повернувся у США вже з відповідною візою – викладати. До цього майже рік готувався – як піднести українську американцям, як пояснити їм складну граматику та вимову.
“Це було страшно і пов’язано з великим стресом, тому що мені довелося самому панічно все вивчати. Докопуватися до всього і якимось чином передбачати питання моїх студентів”, – згадує Юрій. Він жартома називає себе “самозванцем від україністики”, але його лекції були настільки успішними, що, починаючи з 1990 року, він приїжджав у Гарвард практично щоліта. А в 2004 у Колумбійському університеті відкрилася посада викладача української мови. “І я настільки посміливішав, що вирішив на неї податися”, – продовжує Юрій.
Він надіслав документи за два дні до закінчення терміну подання і навіть не сподівався на позитивну відповідь. У нього якраз була запланована відпустка, тож деякий час Юрій навіть автовідповідач не перевіряв. А коли повернувся, на нього вже чекало повідомлення з проханням приїхати на співбесіду в Колумбійський університет. Юрій потрапив до короткого списку претендентів на посаду. Далі він мав пройти інтерв’ю і дати відкриту лекцію для студентів.
“Я не хвилювався, тому що був упевнений – мене не візьмуть. Просто вирішив, що зроблю все, що від мене залежить, щоб бути чесним перед самим собою. І я дуже добре пам’ятаю, що більше переживав, чи встигну потрапити в музей Метрополітен”, – розповідає він.
В музей він встиг, а через два дні йому зателефонували, щоб повідомити результати співбесіди. Зазвичай кандидатури розглядають два тижні, але тут рішення було одноголосним, і Юрія швидко запросили на роботу.
“Я був шокований, напевно, щось кричав – так, що всі мої колеги збіглися до мого столу”.
Його посада – лектор української мови. Контракт потрібно продовжувати кожні п’ять років, при цьому викладач проходить свого роду переатестацію – комісія знову приходить на лекції, дивиться, яку наукову діяльність професор встиг провести за цей час, які роботи опублікував. Юрій таку перевірку успішно пройшов вже двічі. Він викладає три мовних курси та один з історії радянського і пострадянського кінематографу, це 8-9 занять на тиждень. Каже, про таку завантаженість, як в українських вишах, тут навіть мова не йде.
“Немає такої завантаженості, яка просто перекреслює будь-яку можливість бути хорошим викладачем: як можна добре готуватися до лекцій, якщо у вас більше 20 годин викладання в тиждень?”
У Юрія час є і на підготовку, і на наукову діяльність. Він з першої лекції захоплює студентів українською мовою так, що вони потім не можуть наговоритися. Щоправда, попереджає – в Україні їм буде непросто знайти співрозмовників.
“Ось уявіть собі студента, який платить $12 тисяч у рік за курс української мови. Приїжджає він вперше до Києва, відкриває рот, а у відповідь чує: “Ти що, російською не розумієш?” Це в гіршому випадку, а в кращому його просто ігнорують або відповідають російською”, – каже Юрій.
Він чесно розповідає студентам про всі сучасні реалії в Україні, намагається знайти фільми українською для свого кіноклубу і постійно приїжджає з лекціями на батьківщину.
За матеріалами: Голос русскоязычной Америки
Фото з життєпису Yuri Shevchuk