З давніх-давен українці шанобливо ставилися до природи та вміло використовували її дари для зцілення тіла й душі. Знання про трави передавалися від покоління до покоління, залишаючи глибокий слід у культурі та побуті нашого народу.
У Рівненському обласному центрі народної творчості відбулася подія «Травознавство у народній культурі українців», присвячена давнім знанням про лікувальні, гігієнічно-косметичні, побутові, обрядові та символічні властивості природних засобів.
Спікеркою заходу стала завідувачка Будинку культури села Будераж, травознавиця й мати Героя Наталія Козік. Вона поділилася унікальними знаннями про рослини, які отримала ще від своєї бабусі – знаної в навколишніх селах травниці та знахарки.
Захоплююча розповідь пані Наталії змусила багатьох присутніх по-новому подивитися на світ довкола. Вона принесла кілька кошиків різноманітних трав, гілок кущів та дерев і детально розповіла про кожну рослину.
«Усе, що нас оточує, може бути корисним, якщо знати, як правильно застосувати», – наголосила травознавиця.
Прості рослини, які часто вважають бур’янами, насправді є потужними ліками. Так, арніка допомагала лікувати горло й виразку шлунка, спориш і золотарник – хвороби нирок, відвар з будяка давали тим, хто переніс інфаркт та інсульт. Пирій, лобода, щириця, берізка – усі ці звичні «непрошені гості» городу також мають цілющі властивості.
Цікавими були й приклади з історії. Зокрема, воїни УПА у криївках як природний антибіотик використовували хрін. Від зубного болю застосовували дику моркву, для лікування печінки та шлунка – полин, а з подорожника виготовляли мазі для загоєння ран. Кропива була джерелом вітамінів, а ваточник сирійський використовували як наповнювач для подушок і ковдр.
Не оминули увагою й обрядові традиції. Українці обов’язково святили на Спаса чортополох, зайцехвіст, мак, тмин. Такі рослини вважали оберегами для обійстя. Ця традиція частково збереглася й досі в навколишніх селах.
Окремі трави мають не лише лікувальні, а й декоративні властивості — їх використовують для створення букетів із сухоцвітів та етнодекору.
На завершення зустрічі всі учасники смакували запашним чаєм, завареним із трав, які привезла пані Наталія. Після докладної розповіді про їхні властивості аромат напою відчувався особливо глибоко та символічно.
«Коли п’єш чай і знаєш, що кожна рослина має силу, то ніби зливаєшся з природою і відчуваєш, що вона дбає про тебе», – ділилися враженнями присутні.
Подія у етносаду Рівненського обласного центру народної творчості стала нагадуванням про безцінні знання нашого народу, які й сьогодні залишаються актуальними та надихають берегти єдність із довкіллям.
Читайте також: У Рівному відкрили перший в Україні інклюзивний маршрут, збудований за кошти приватних інвесторів
